Навички читання мовчки (письмово) 

4 клас 

І семестр 

Кмітливий горобець

Олег Буцень

1. Оповідання Олега Буценя

Взимку і птахи, і звірі — всі ближче до житла людини туляться. Бо важко в цю пору прогодуватись у голому лісі, у білому від снігу полі.

Покинув ліс і горобець-сірячок, теж до людей подався.

Зразу за лісом вулиця починалась. Ошатні будиночки вряд стоять за невисокою дерев’яною огорожею. Бачить горобець: з одного вікна палиця стримить, з кінця її нитка звисає, на ній — вузлик, якась їжа в марлю загорнута. І, звичайно, синиці вже тут клопочуться.

Сів горобець поряд на дереві, міркує: як би й собі підживитись? Добре синицям, їм, бач, яка шана: кормушки розвішують, підгодовують, — їжте, любі синички, на здоров’я! А для горобців ніхто й пальцем не ворухне. Мовляв, хай самі себе обслуговують.

Ось одна синиця до вузлика підлетіла, почепилась. Нитка то закручується, то розкручується. А синиця й не зважає, довбає собі той вузлик та й годі. Смачно!

Під’їла трохи, відлетіла, на гілку сіла. Одразу друга синиця почепилася за білий вузлик. Теж гойдається, як акробат, униз головою висить, дзьобає. А потім синиці знову помінялися місцями: перша снідає, друга на гілці дзьоб чистить, чепуриться, своєї черги до вузлика чекає.

Дивився, дивився на синиць горобець, а в самого кишки аж співають,— так їсти хочеться. Ну хоч би тобі яку ріску зранку перехопив! Анічого.

Не витримав бідолаха, стриб з дерева — і до нитки. Крутиться перед ним та нитка, не поступається йому синиця місцем на вузлику. І друга прилетіла, теж заважає, метушиться. Потріпотів крильцями горобець, потріпотів і знов на гілку ялиці. Сів, зажурився.

Коли раптом під деревом собака як гавкне! Полохливі синички пурх — і нема, злякалися. А горобець оглядівся,— що йому той собака, коли їсти хочеться, аж в очах темніє,— і до вузлика першим підлетів. Ох і смачно ж у таку холоднечу проковтнути шматочок сиру! Та де там! Не встиг як слід і поласувати, аж тут знову синиці. І такі нахабні,— лети, мовляв, собі геть, це наше!

Прогнали горобця-сіромаху. Сів на гілці, щось собі міркує, голівкою нетерпляче крутить. Тоді як цвірінькне зненацька, як пурхне! А синиць наче вітром здмухнуло, розлетілися в різні боки. Та сам горобець недалеко відлетів. Бачить, нема синичок — він мерщій до кормушки-гойдалки. їсть, поспішає, поки наполохані синиці не вернулись.

Ось так і піддурив подружок-синичок голодний горобець.

Тепер і мороз не страшний.  Підживився трохи.

2. Від чийого імені йдеться розповідь у творі?                           А) від імені горобця   

Б) від імені автора  

В) від імені синичок 

3. Чому зажурився горобчик?                                                       А) боявся собаки                                                                               Б) не міг підступитися до кормушки – гойдалки                           В) сумував за товаришами

4. Завдяки чому горобчикові вдалося підживитися?                 А) завдяки своїй спритності                                                              Б) завдяки своїй  працьовитості                                                      В) завдяки своїй кмітливості

5. Чому звірі та птахи взимку туляться до житла людей?          А) дуже холодно                                                                                Б) важко прогодуватися в голому лісі                                              В) люди підгодовують птахів та звірів

6. Поясни значення виразів. 

Ніхто й пальцем не поворухне._____________

Їсти хочеться, аж в очах темніє._____________

7. Поміркуй і запиши, чому твір Олега Буценя  «Кмітливий горобець» має таку назву. Запропонуй свій заголовок до цього твору.