Навички читання мовчки (письмово) 

4 клас ІІ семестр

Про короля і мудрого шевця  (Казка)

Жив колись принц-нероба. Вчитися керувати державою лінував­ся, а коли став королем, то нічого іншого не вмів, як веселитися й роз­важатися. Від пустого королівського життя швидко спорожніла дер­жавна скарбниця. Тільки тоді й замислився юний король, як жити на світі. А з ким порадитися? Зовсім затужив голодний правитель. До біди цієї додалася ще одна: щоранку його будила чиясь дзвінка пісня.

Брати мої! В наш босий вік

Швець - незвичайний чоловік!

Не було б мене - ой люлі!

В чім тоді ходили б королі?!

Не стерпів одного разу роздратований король і звелів своїм слу­гам привести невідомого до замку. Це був молодий ремісник. Блідий від недосипання король прокаркав:

- Як смієш ти, простолюдине, порушувати мій спокій?!

Ремісник сміливо відповів:

- О владико! Я співаю, бо я щасливий! Більше того: я щасливі­ший за тебе!

- Та хіба простий смерд буває щасливіший за самого короля? - здивувався володар.

І знову йому ремісник відповів:

- Як бачиш, володарю! Ти великий - і нещасний, а я смерд - і щасливий! Вся справа в тім, що проста людина трудиться, а знатна від неробства нудиться. Навіть якби ти був багатим, то всі твої скарби не змогли б заповнити бездонну прірву нудьги. Тільки праця може заповнити цю безодню!

- О друже! - вигукнув король. - То ти вчений дуже! Може, на­вчиш, як стати щасливим і заповнити скарбницю?

Ремісник несміло присів поруч із королем і спитав його:

- Чи є в тебе руки, володарю мій?

- Так ось же вони! - прояснів король, витягуючи їх перед собою. 

-І що ти ними робиш?

- Ну… - замислився владика, - тримаю скіпетра...

- Краще б ти взяв якийсь інструмент. Ну хоча б шевську голку.  Хочеш, я навчу тебе чоботи шити? Ось такі, як у мене.

Король, глянувши на добрі чоботи шевця, на хвильку було по­хнюпився, та ремісник підбадьорив:

- Не сумнівайся, владико. Це не так уже й важко.

- Тоді, - сказав король, - завтра же приходь до замку.

Наступного дня ремісник з'явився до королівського замку, в яко­му одразу ж знайшлося приміщення для майстерні. Серед учнів, окрім короля, були також усі міністри та вельможі, які спочатку нудьгували, а потім виявили неабиякі здібності у шевській справі.

Минав час. Королівська шевська майстерня поступово розширювалась. Королівство почало багатіти, кількість замовників - зростати, а робітників - не вистачати...

Чого сумуєш владико? -- звернувся ремісник до короля.

- Як же мені не сумувати, - відповів той. - Робітників не виста­чає... Цехи розширити можна, а де взяти людей?

- Твій обов'язок, володарю, зробити людей щасливими! Сам ти, бачу, завдяки нашому ремеслу став багатим і щасливим. Ти дав щастя і своїм придворним... Але чому ж лишаєшся байдужим до нещасних підданих, які від неробства і нудьги знемагають, як ти колись? Оглянь свої володіння, і ти побачиш, скільки таких людей! Ними ти попов­ниш ряди своїх шевців і зробиш їх щасливими.

- Геніально, - радісно вихопилось у короля. - Твоя порада допо­може мені ощасливити і збагатити все наше королівство!

1. Чому спорожніла державна скарбниця?

         а) Бо на королівство напали загарбники.

         б) Бо в країні був голод.

         в) бо король жив пустим життям.

2. Що допомогло королеві зустрітися із шевцем?

         а) Король хотів замовити нові чоботи.

         б) Короля дратувала весела пісня шевця.

         в) Король випадково зустрівся із шевцем на базарі.

3. Як поставився король до простого майстра?

         а) Прогнав його геть.

         б) Наказав покарати його за зухвальство.

         в) попросив мудрої поради.

4. Чому король вдруге засумував?

         а) Бо праця не принесла йому щастя.

         б) Бо працювати набридло.

         в) Бо не вистачало робітників.

5. Що вдруге порадив зробити королеві швець? Запиши.                                      6.  Запиши, яка головна думка твору?